Розділяючи суботу та будні

Авдала. Церемонія прощання із суботою, шаббатом. Коротка церемонія, яка, можливо, не проводиться в кожному єврейському домі, але популярна, якщо можна так сказати, у синагогах, єврейських громадах. Є багато незвичайного в Авдалі, значущого і несучого нам переходу з суботнього дня відпочинку і святості в будні. Саме слово Авдала означає поділ, і з Авдалою ми поділяємо суботу та інші дні тижня. Хоча Авдала проводиться і по закінченні низки єврейських свят.

Авдалу можна проводити як у приміщенні, так і поза приміщенням. І готуючись до цієї церемонії нам будуть необхідні келих з вином або виноградним соком (кошерним), коробочка з пахощами, званими на івриті бісамим і спеціальна свічка для Авдали з кількома ґнотами. Благословення та порядок дій на Авдалу знаходяться у молитовнику, він не великий і його не рідко пам’ятають напам’ять. У Церемонії прощання з днем ​​відпочинку все відбувається за 5-10 хвилин, але немає нічого важливого та поверхового. Важливо відпити вина, вдихнути ароматні трави «з доглядом додаткової душі» дарованої нам на Шабат, і зловити світло авдальної свічки на нігтях. Не менш важливо вимовити правильні благословення. Кожен жест, слово пройшли через тисячоліття єврейської традиції. Почуття, з яким єврей говорить до побачення суботньому дню неможливо пояснити. Можливо – це трохи порівняно з почуттями людей, які проводжають на вокзалі дорогих та близьких, які мають незабаром повернутися.
Часте питання, чому в одних громадах проводить Авдалу чоловік вимовляючи всі благословення і виконуючи хід церемонії, а в інших, крім іншого делегування-тримати Авдальну свічку довірять незаміжній дівчині. І вважається, що що вище вона тримає, то вище буде її чоловік. Різні думки щодо Авдалі ми зустрічаємо вже як мінімум у 16 ​​столітті. Відповідно до рабина Йосипа Каро жінки повинні робити Авдалу, про що він пише в кодексі законів Шульхан Арух, розділ Орах Хаім, 296. Але у своїх коментарях до цього розділу, рабин Моше Ісерлес додає, що жінкам не слід робити Авдалу, рекомендуючи їм слухати благословення від чоловіків. І тому не варто дивуватися, що навіть така маленька церемонія, як Авдала, відкрита для різних думок і звичаїв. Ми живемо у світі різних звичаїв, де часом різниця у поведінці та цінностях, при не правильному розумінні, веде до зіткнень, конфліктів, втрат. І сьогодні важливим є розуміння не тільки того, що нас об’єднує, а й що роз’єднує.
Готуючись до церемонії Авдали в єврейській громаді в Гродно, я мимоволі подумав про «мирне» ухвалення у цій громаді різних підходів прощання з суботнім днем. У місті, де проводять Фестиваль національних культур, не звикати до різноманітності. У місті, де цього року розпочне свій шлях естафета святкування в РБ 70-річчя освіти ООН, не звикати до церемонії. І все-таки, прощаючись з тим, що нам дорого, навіть знаючи, що це повернеться і не раз, треба пам’ятати про те, скільки нам даровано Всевишнім і як це цінувати.

Рабин Григорій Абрамович.