У Танасі люди дуже часто звертаються до Бога, і створюється відчуття хіба що «прямий зв’язок» із Всевишнім. Але ці «розмови» рідко називаються в Танах «молитвою». Адам і Хава овечують на питання Бога, Каїн та Евель приносять йому жертви з первістків своїх, врожаю та стада, Авраhам сперечається з Богом і дякує йому, Яааков бореться з ним, цар Давид оспівує його. До Бога волають, його вихваляють, просять про допомогу та захист. Але майже завжди Танах віддасть перевагу дієслову «молитися» інші слова: волати, кричати, волати, просити, славити, хвалити…
На сучасному та Танахічному івриті для позначення молитви використовується корінь, який означає «постати перед судом/судитися», як, наприклад, у вірші з книги I Шмуеля 2:25: «Якщо згрішить чоловік перед чоловіком, розсудить його суддя. А якщо перед Господом згрішить чоловік, хто за нього судитиметься?». Таким чином можна розглядати людину, що молиться, як постає перед Богом-суддею. Усвідомлення Божественної присутності робить молитву піднесеним і значним переживанням.
У більшості випадків молитви в Танаху дуже короткі (І ВОСПІЛ МОШЕ ДО БОГА, кажучи: «О, ВСЕСІЛЬНИЙ, Благаю, зціли її (Мір’ям)!».»Бемідбар 12:13), і молиться зазвичай індивід, а не суспільство, якщо молитва походить прилюдно, від імені або за суспільство («І ПОМОЛИВСЯ АВРАhАМ ВСЕСИЛЬНОМУ, І Зцілив ВСЕСІЛЬНИЙ АВІМЕЛЕХА, І ДРУЖИНУ ЙОГО, І РОБОТА ЙОГО, І ВОНИ СТАЛИ НАРОДЖУВАТИ» Берешит 20:17).
Іноді молитви в Танаху супроводжуються постом, жертвопринесенням або клятвою. Але між цими діями та молитвою немає обов’язкового зв’язку; і молитва, і піст, жертвопринесення та клятва можуть існувати незалежно один від одного.
Молитви в Танасі мають спонтанний характер: у момент горя чи небезпеки, радості чи успіху, звернення до Бога з проханням чи вдячністю – природна дія для Танахічних героїв. На відміну від трьох молитов на день, прийнятих сьогодні, з їх суворо встановленим текстом, Танахічні молитви є дзеркалом душевного стану тих, хто молиться, та їх інтимних стосунків із Всевишнім. У своїй молитві при освяченні Храму цар Соломон згадує події, за яких люди приходитимуть молитися до Храму: спокута гріхів, приготування до війни, посуха, голод, сарана, і просить Бога нікому не відмовляти у допомозі.
Тільки тексти небагатьох молитов включені у Танах. Як, наприклад, у вірші з Берешит 20, згаданому вище, сказано, що АВРАhАМ ПОМОЛИВСЯ, але слова його молитви не наведені. У цьому та багатьох інших випадках молитва вплине: «І Зцілив Всесвітній Авімелеха …». У цьому контексті АВРАhАМ вперше названо «пророком»; надалі пророки Моше, Шмуель та інші моляться за народ або за окремих людей, вказуючи на те, що це був один з найважливіших обов’язків пророка – молитися за тих, хто цього потребував: «І сказав Шмуель: Зберіть усіх (синів) Ісраеля в Міцпу і я молитимуся за вас Господу. (І Шмуель 7:5).
З Танаха не ясно чи є правила, як молитися: у якій позі, у супроводі якихось жестів чи рухів, вголос чи про себе. Значно пізніше Вавилонський Талмуд виводить hалахот (закони і правила) молитви з молитви Хани в храмі Шило (I Шмуель 1:10-17; 2:1-10).
Багато танахічних текстів увійшли в сидури (молитовники), і практично всі молитви намагаються повторити якомога точніше танахічний мову, що став свого роду класикою.
Рабин Алона Лисиця.